Я написав дев’ять романів. Припустимо, ви можете взяти інтерв’ю у героїв моїх книг. Якби ви запитали їх: «Чи хотіли б ви менше страждати?» Я впевнений, що вони б сказали: «Так!»

Я співпереживаю своїм героям. Але як автор я знаю, що врешті-решт усі їхні страждання будуть варті того, оскільки вони грають надзвичайно важливу роль у їхньому зростанні та історії відкуплення.

Кожен із нас є частиною Божої історії, яка є набагато більшою за нашу власну історію. Бог закликає нас довіритися Йому, щоб написати цю історію разом, щоб у самому кінці, який ніколи не настане, ми славили Його, розуміючи геніальність всіх переплетених сюжетних ліній.

Чи є страждання марними?

Подібно до моїх вигаданих персонажів, які не знають мого плану, ми теж не можемо зрозуміти, як різні ситуації у нашому житті вписуються в загальний Божий план. Рак, інвалідність, нещасні випадки, інші втрати та печалі здаються нищівними і безглуздими. Однак те, що ми не бачимо сенсу в стражданнях, не означає, що його немає.

Джоні Ерексон Тада святкує п'ятдесяту річницю пересування в інвалідному візку. Вам здається, що слово «святкує» тут недоречне? Воно, безумовно, здавалося б недоречним для Джоні, коли їй було 17 років і вона відчайдушно хотіла покінчити зі своїм життям. Але, озираючись назад, ми бачимо неймовірне зростання її характеру і незліченну кількість життів (включно з моєю сім’єю), яких Бог торкнувся через неї. Писання вчить нас, що в суверенних Божих люблячих руках жодне страждання, яке ми переживаємо, ніколи не буде безцільним, яким би воно не здавалося нам в даний момент.

Як часто Бог має певну ціль у подіях, які здаються нам безглуздими?

Все для нашого вічного блага

Римлян 8:28 є одним із найбільш обнадійливих віршів у Писанні: «Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра». Контекст вірша показує, що у світі, повному труднощів і страждань, Бог найбільше бажає уподібнити Своїх дітей до образу Христа. І для цього Він використовує складні обставини нашого життя.

У Старому Заповіті є схожий уривок до Римлян 8:28, коли Йосип звертається до братів (які продали його у рабство): «Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ» (Буття 50:20).

«Бог повернув це на добро» означає, що Бог не просто зробив найкраще з поганої ситуації; а що Бог мав намір використати погану ситуацію на благо, повністю розуміючи, що робитимуть брати Йосипа, і допустивши їхній гріх. Бог зробив це згідно зі Своїм вічним планом. Божі діти «у Ньому й стали спадкоємцями, які були наперед призначені за передбаченням Того, Хто все здійснює за рішенням Своєї волі» (Ефесян 1:11).

Ніщо в історії Йосипа не свідчить про те, що Бог діє інакше в житті інших Своїх дітей. Зокрема, Римлян 8:28 та Ефесян 1:11 підкреслюють, що Він діє з нами так само.

Чи вірите ви в обіцянку з Римлян 8:28? Подумайте про найгірше, що з вами трапилося, а потім запитайте себе, чи довіряєте ви Богу в тому, що Він використає це для вашого блага. Біблія стверджує, що саме так Він і зробить.

Дар нашої довіри

Якщо ми нерозумно припускаємо, що наш Батько має заслужити нашу довіру, зробивши Свою безмежну мудрість повністю зрозумілою для нас, тоді ми прагнемо чогось неможливого саме через свої обмеженння, а не через Його (див. Ісаї 55:8–9).

Іноді Бог показує нам проблиски Свого плану, як було у випадку з Йосипом. Нещодавно мій друг пережив серйозну аварію і болісно одужував після неї. Однак  вона врятувала йому життя. Медичні аналізи виявили інше серйозне захворювання, яке потребувало негайних дій.

В тому випадку йому стала зрозуміла вагома причина тієї аварії. В інших випадках ми не дізнаємося причин. Але враховуючи все те, чого ми не знаємо, чому ми вважаємо, що те, що ми не розуміємо причин, свідчить про їх відсутність? Тільки Бог визначає, що має сенс, а що ні (хіба болісна смерть Ісуса не здавалася в той час безпідставною і непотрібною?).

Зосереджуйтеся на радості у вічності

З огляду на те, що Йосип переживав різні випробування, я впевнений, що він волів би не бути частиною такої Божої історії. Запитайте Йова, який втратив десять дітей, був вкритий наривами і думав, що Бог його покинув, чи не хотів він тоді залишити Божу історію. Я знаю його відповідь, тому що в Йова 3:11 він каже: «Чому ж я не помер у лоні, а вийшов з лона, і чому я відразу не помер?».

Але це вже позаду. Коли ви будете сидіти з Йовом, Йосипом і Ісусом на новій землі за великою гостиною, запитайте їх тоді: «Чи було воно варте того?»

«Абсолютно», — скаже Йов. Йосип рішуче кивне. А те, як відповість Ісус, нам навіть не потрібно уявляти.

Одного дня ми також побачимо Боже жостке милосердя в ширшому контексті вічності і Його дії, які ми ніколи не розуміли, чи на які обурювалися. Ми здивуємося, чому ми молилися, щоб бути більше схожими на Ісуса, але потім благали Бога забрати те, що Він давав нам у відповідь на ці молитви.

«Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день. Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне» (2 Коринтян 4:16-18).

Віра – це повірити сьогодні в те, що виявиться правдою у майбутньому.

Давайте не чекати своєї смерті, щоб повірити, що Бог завжди правий. Давайте навчимося довіряти тут і зараз, дивлячись на нашого милосердного, суверенного Відкупителя, Який для всього має Свою ціль.

I’ve written nine novels. Suppose you could interview characters from my books. If you asked them, “Would you like to suffer less?” I’m sure they’d answer, “Yes!”

I empathize with my characters. But as the author, I know that in the end all their suffering will be worth it, since it’s critical to their growth, and to the redemptive story.

God has written each of us into his story. We are part of something far greater than ourselves. God calls upon us to trust him to weave that story together, so that, in the end that will never end, we will worship him, slack-jawed at the sheer genius of his interwoven plot lines.

Pointless Pain?

But like my fictional characters, who are clueless to my strategies, we lack the perspective to see how parts of our lives fit into God’s overall plan. Cancer, disabilities, accidents, and other losses and sorrows appear devastatingly pointless. However, just because we don’t see any point in suffering doesn’t prove there is no point.

Joni Eareckson Tada is celebrating her fiftieth year in a wheelchair. Does celebrating seem the wrong word? It certainly would have to Joni as a 17-year-old desperately wanting to end her life. Yet looking back, we see her exponential character growth and the countless lives — my family’s included — God has touched through Joni. Scripture teaches us that in our sovereign God’s loving hands, no suffering we face is ever purposeless, no matter how it seems at the moment.

How many times does God have a purpose in events that seem senseless when they happen?

All Things for Our Eternal Good

Romans 8:28 is one of the most arresting statements in Scripture: “We know that for those who love God all things work together for good, for those who are called according to his purpose.” The context shows that in a groaning, heaving world, God’s concern is conforming his children to Christ’s image. And he works through the challenging circumstances of our lives to develop our Christlikeness.

In the Romans 8:28 of the Old Testament, Joseph said to his brothers (who’d sold him into slavery), “As for you, you meant evil against me, but God meant it for good, to bring it about that many people should be kept alive” (Genesis 50:20).

“God meant it for good” indicates God didn’t merely make the best of a bad situation; rather, fully aware of what Joseph’s brothers would do, and freely permitting their sin, God intended that the bad situation be used for good. He did so in accordance with his plan from eternity past. God’s children have “been predestined according to the purpose of him who works all things according to the counsel of his will” (Ephesians 1:11).

Nothing about God’s work in Joseph’s life suggests he works any differently in the lives of his other children. In fact, Romans 8:28 and Ephesians 1:11 are emphatic that he works the same way with us.

Do you believe the promise of Romans 8:28? Identify the worst things that have happened to you, and then ask yourself if you trust God to use those things for your good. The Bible asserts that he will.

The Gift of Our Trust

If we foolishly assume that our Father has no right to our trust unless he makes his infinite wisdom completely understandable, we create an impossible situation — not because of his limitations, because of ours (see Isaiah 55:8–9).

Occasionally, like Joseph eventually experienced, God gives us glimpses of his rationale. Some time ago, a friend of mine endured a serious accident and a painful recovery. But it saved his life. Medical tests revealed an unrelated condition that needed immediate attention.

In that case, a compelling reason for the accident became clear. In other cases, we don’t know the reasons. But given all that we don’t know, why do we assume our ignorance of the reasons means there are no reasons? Only God is in the position to determine what is and isn’t pointless. (Didn’t the excruciating death of Jesus appear both gratuitous and pointless at the time?)

A Head Start on Eternal Joy

Given the option while facing his trials, I’m confident Joseph would have walked off the stage of God’s story. In the middle of Job’s story — with ten children dead, his body covered in boils, apparently abandoned by God — ask him if he wants out. I know his answer because in Job 3:11 he said, “Why did I not perish at birth?”

But that’s all over now. On the coming new earth, sit by Job and Joseph and Jesus at a lavish banquet. Ask them, “Was it really worth it?”

“Absolutely,” Job says. Joseph nods emphatically. No need to wonder how Jesus will respond.

One day, we too will see in their larger context, with an eternal perspective, God’s severe mercies, some of which we never understood, and others we resented. We’ll wonder why we prayed to be more like Jesus but then begged God to remove what he sent to answer those prayers.

“Therefore we do not give up. . . . For our momentary light affliction is producing for us an absolutely incomparable eternal weight of glory. So we do not focus on what is seen, but on what is unseen. For what is seen is temporary, but what is unseen is eternal” (2 Corinthians 4:16–18, CSB).

Faith is believing today what one day, in retrospect, we will see to have been true all along.

Let’s not wait until five minutes after we die to trust that God always has a point. Let’s learn to do it here and now, eyes locked on our gracious, sovereign, and ever-purposeful Redeemer.

Photo by Yura Khomitskyi on Unsplash